Осяйна невдача "Сільвіо та інші" – кінокритик

Об этом сообщает 52kanal.in.ua со ссылкой на СМИ.

Ця стрічка мала на меті викрити Берлусконі та його ганебну популістську політику, але стала схожою на продуковане ним шоу.

Фільм "Сільвіо та інші" (оригінальна назва – Loro, тобто "Вони"), що нині виходить у наш прокат, у першу чергу цікавий тим, що є свіжою роботою італійського режисера Паоло Соррентіно. Він за останні 10 років здобув культовий статус, в основному завдяки трагікомедії "Велика краса" (2013, "Оскар" і "Золотий глобус") і міні-серіалу "Молодий папа" з Джудом Лоу (2016).

Це другий фільм Соррентіно після "Дивовижного" (2008), присвячений феномену італійської політичної культури. 10 років тому це був Джуліо Андреотті, тепер же – його цілковита протилежність Сільвіо Берлусконі.

Сюжет побудований на подіях з життя цієї вкрай суперечливої постаті в період 2006-2009 років, коли Берлусконі намагався повернутися у велику політику й зрештою зробив це, ставши втретє прем’єр-міністром країни.

Власне, тут два основних герої. Усе починається з авантюриста, сутенера й наркодилера Серджіо (Ріккардо Скамарчіо, "Холості постріли", 2010, "Шеф Адам Джонс", 2015, "Джон Вік 2", 2017), який хоче якомога ближче підібратися до Нього (протагоніста до певного часу не називають на ім’я) й для цього навіть купує віллу по сусідству. Берлусконі у виконанні Тоні Сервілло ("Наслідки любові", 2004, "Велика краса", 2013, "Дівчина в тумані", 2017) з’являється вже майже в середині фільму й перебирає сюжет на себе.

Соррентіно починає фільм дуже енергійно. Інтродукція – доволі химерний епізод з вівцею, яка гине перед телевізором у домі Берлусконі. Далі з кіноекрану починає хльоскати безупинний потік медійних образів. Дівочі тіла різного ступеню оголеності, реклама, розкішні інтер’єри, телешоу, яхти, децибели поп-музики. Режисер дуже вміло відтворює стилістику розважального телебачення, яке власне й стало джерелом матеріальних і політичних дивідендів для Берлусконі. Це у всіх сенсах блискуче. Це іронічно. Це доречно й дотепно.

Але екранний час спливає, окреслюються конфліктні лінії, з’являються нові герої зі своїми драмами, а інтонація режисера не змінюється. Все та ж кліпова нарізка епізодів, все той шик-блиск-краса. Сервілло грає старигана, який намагається удавати молодого плейбоя, але й він у цьому образі наче костеніє.

Тож поступово весь запропонований режисером гламур з іронічного прийому стає, власне, наповненням картини. А сама картина чим ближче до фіналу, тим більше скидається на пілотний випуск ще одного серіалу, якого-небудь "Старого прем’єра". Який зависає десь посередині між арт-хаусом і сатирою, не будучи ані першим, ані другою.

І виходить отакий парадокс: фільм, що мав на меті в тому чи іншому вигляді викрити Берлусконі та його ганебну популістську політику, сам став схожим на одне з шоу, продукованих об’єктом викриття. Інакше кажучи, об’єкт поглинув суб’єкта.

Отака от осяйна невдача.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Дмитро ВАЛДЕС



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1547042472-osyayna-nevdacha-silvio-ta-inshi-kinokritik.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя